Принципи створення та визначення ефективності системи заходів для подолання реабілітаційного нон-комплаєнсу пацієнтів з ожирінням

Abstract

Мета. Визначити теоретичні передумови низького комплаєнсу (схильність до програми) у пацієнтів з ожирінням, сформувати шляхи його діагностики та створення системи подолання нон-комплаєнсу (небажання діяти за програмою) у процесі тривалої реабілітації з метою зниження маси тіла, провести практичне визначення її ефективності. Методи. Для визначення величини реабілітаційного комплаєнсу та можливих шляхів його покращення за розробленою анкетою проведено розпитування 288 осіб другого зрілого віку з аліментарно-екзогенним ожирінням I–III ступеня. Після цього проведено мотиваційно-ознайомчі лекції і здійснено повторне тестування, за результатами якого пацієнтів поділили на групи з високим комплаєнсом (для проведення реабілітаційних заходів для зменшення маси тіла та підтримки досягнутого рівня комплаєнсу) та з низьким комплаєнсом (група порівняння). Після річного впровадження реабілітаційної програми повторно визначали рівень комплаєнсу. Результати. Під час початкового опитування виявлено недостатній рівень комплаєнсу у більшості хворих ожирінням. Причинами цього найчастіше є тривалий безсимптомний перебіг хвороби, дискомфортні відчуття на початкових етапах дієтотерапії голод, втома, слабке розуміння наслідків ожиріння, можливість додаткового фінансового навантаження. Методи корекції нон-комплаєнсу на всіх етапах корекції маси тіла доцільно проводити такими шляхами: освітні проекти, вплив на поведінку пацієнта; моніторинг комплаєнсу; індивідуальна адаптація програми реабілітації. На фоні застосування програми реабілітації із використанням заходів для утримання комплаєнсу на високому рівні досягнуто статистично значущого покращення індексу маси тіла. Висновок. До програм фізичної терапії хворих з ожирінням з метою підвищення їх ефективності доцільно включати заходи для зменшення реабілітаційного нон-комплаєнсу. Це призводить до збільшення відповідальності пацієнта та ступеня дотримання наданих рекомендацій, посилює самоконтроль, що особливо актуально в умовах тривалого зменшення маси тіла та пожиттєвого її утримання.