Особливості реалізації аеробних можливостей кваліфікованих веслувальників на байдарках на олімпійських змагальних дистанціях

Abstract

Зі всіх видів підготовки, в даний час, неможливо відокремити той, від якого в найбільшої мірі залежав спортивний результат в веслуванні на байдарках і каное. Якщо рівень досягнень молодих спортсменів припускає компенсування слабих сторін підготовленості більш сильними, то успіх в спорті вищих досягнень залежить винятково від інтегрального бачення цієї проблеми. Всупереч від уявлень, що склалися, час, що був затрачений на один вид підготовки, не в якому разі не лімітує той, що був затрачений на інший вид. Наприклад, технічне тренування не може існувати окремо, тому що нетехнічного тренування бути не може. Тому, коли річ стосується розвитку аеробних можливостей кваліфікованих веслувальників, за рахунок яких на олімпійських дистанціях виділяється від 40 до 70% енергії, – основними засобами повинні виступати вправи, пов’язані з веслуванням на спеціальних (човни) та допоміжних (ергометри) приладах. У зв'язку з цим було припущено, що рівень функціонування КРС за умов виконання спеціальних вправ (що вирахувано в відсотках від рівня функціонування КРС в неспеціальних максимальних вправах) буде свідчити про втягнення в фізичну роботу глобальних м’язових груп та про поліпшення міжм’язової та внутрішньом’язової координації, що з технічної точки зору є більш доцільним. Що до механічної ефективності роботи, то від неї спортивний результат у веслуванні залежить не прямо пропорційно: на дистанціях середньої та, насамперед, малої довжини його досягнення мусить компенсуватись іншими чинниками.