Фізична терапія та ерготерапія осіб після поранення верхньої кінцівки

Abstract

Бойові травми верхньої кінцівки належать до найбільш розповсюджених ушкоджень (35-45%) як серед військовослужбовців, так і серед мирного населення, що перебуває в зоні активних бойових дій, а також внаслідок терактів. Серед вогнепальних переломів, отриманих при пораненнях сучасними видами зброї, 35% мають уламковий характер, 40% – роздроблений характер, пошкодження нервів у 15-20 %, пошкодження сухожилків у 10%, що призводить до втрати значної частини функцій, суттєво знижуючи незалежність та якість життя постраждалих. В структурі бойової хірургічної травми кінцівок легкопоранені складають близько 70%. Висока частота повернення в стрій цієї категорії поранених є причиною більшої уваги до неї як до резерву поповнення особового складу ЗС України. Значення верхньої кінцівки, що відіграє важливу роль в багатогранній діяльності людини, вимагає особливих зусиль в пошуках можливостей якомога більш повного функціонального відновлення поранених засобами фізичної терапії та ерготерапії [1, 4]. Розгляд сучасних досліджень в Україні з проблем відновлювальної медицини та фізичної реабілітації осіб із ураженням опорно-рухового апарату засвідчує, що донедавна питання реабілітації осіб із вогнепальними пораненнями не були предметом спеціалізованих розвідок, а лише за останні часи вони постали як нагальні, передусім, у роботах хірургічного профілю. Аспекти розробки заходів відновлення таких пацієнтів засобами фізичної терапії та ерготерапії у відповідності до запитів сучасності потребують подальшого вивчення і наукового обґрунтування.