ISSN 2221-1217 ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ, PHYSICAL ACTIVITY ЗДОРОВ'Я І СПОРТ. 2015. №3(21). C. 39-48 HEALTH AND SPORT. 2015. №3(21). P. 39-48 © Ніколаєнко В., 2015 УДК 796.332.071 СУЧАСНА СИСТЕМА ПЕРІОДИЗАЦІЇ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У ФУТБОЛІ Валерій НІКОЛАЄНКО Національний університет фізичного виховання і спорту України, м. Київ, Україна, e‑mail: braight@bigmir.net Анотація. Повна і всебічна реалізація природних задатків і формування максимально доступного для конкретного спортсмена рівня майстерності можуть бути забезпечені лише планомірною багаторічною під- готовкою, усім своїм змістом спрямованою на досягнення найвищих результатів в оптимальній для футболу віковій зоні. Мета дослідження – аналіз сучасної системи періодизації багаторічної підготовки юних фут- болістів. Скорочення періоду базової підготовки і форсування тренувального процесу, що передбачає ранню спеціалізацію, орієнтацію на досягнення високих результатів у дитячих змаганнях, пов’язане з порушенням найважливіших закономірностей і принципів, що лежать в основі раціональної побудови багаторічної підго- товки. Перегляд щодо цього вікових меж етапів підготовки і їх змістовного компонента, реорганізація системи дитячих змагань дають змогу футбольним талантам повною мірою реалізувати свої природні задатки. Ключові слова: багаторічна підготовка, періодизація, змагання, вікові групи, зміст підготовки, юні футболісти. Постановка проблеми. Слід звернути увагу на одну важливу специфічну особли- вість сучасного спорту. Сьогодні фахівці відзначають факт продовження усього періоду багаторічної системи підготовки насамперед за рахунок збільшення тривалості етапу мак- симальної реалізації індивідуальних можливостей [2]. Водночас це положення потребує більшої тривалості базової підготовки. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження прово- дилося згідно зі Зведеним планом НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2011–2015 рр. Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту відповідно до теми 2.3 «Науково‑методичні засади вдосконалення системи підготовки спортсменів у футболі з урахуванням особли- востей змагальної діяльності» (номер держреєстрації 0111U001722). Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визначено, що завдяки унікальності представників світової футбольної еліти система періодизації багаторічної підготовки передбачає посилення ролі індивідуального підходу при плануванні багаторічного на- вчально-тренувального процесу на основі прогнозування тенденцій біологічного розвит- ку і зростання потенційних можливостей спортсмена (Е. Е. Абрамов, 2006; В. П. Губа, П. В. Квашук, В. Г. Нікітушкін, 2009; Р. Х. Сабітов, 2011). Необґрунтована практика проведення дитячих змагань і значні тренувальні наван- таження без врахування вікових та індивідуальних особливостей юних футболістів при- зводять до порушень з боку діяльності функціональних систем організму (кардіо-респі- раторної, нервової, кістково‑м’язового і суглобово‑зв’язкового апарату). Таким чином, експлуатація вікових особливостей розвитку, провокуючи раннє зростання спортивних досягнень, не вирішує завдань базової підготовки, тим самим не забезпечує «спадкоєм- ності» рівня готовності дітей, підлітків та юнаків до вирішення завдань подальших етапів багаторічної спортивної підготовки. Видається, що саме цільова спрямованість на тривалість підготовки перспективних футболістів повинна визначати структуру та зміст системи багаторічного вдосконалення юних футболістів. Мета дослідження – аналіз сучасної системи періодизації багаторічної підготовки юних футболістів. Валерій НІКОЛАЄНКО40 Методи дослідження: аналіз спеціальної літератури, аналіз програмно-норматив- них документів, системний аналіз, метод педагогічного спостереження. Результати дослідження та їх обговорення. В основі раціональної побудови ба- гаторічної підготовки, безсумнівно, повинно бути прагнення до  забезпечення умов, у  яких спортсмен здатний проявити максимально можливий результат, що випливає з його природних задатків і закономірно розвиненого на їх основі широкого переліку зді- бностей. Реалізація цього прагнення може бути забезпечена виключно планомірною і тривалою підготовкою (від 7–8 до 10–12 років, залежно від специфіки виду спорту та ін- дивідуальних особливостей спортсмена), орієнтованою на оптимальну вікову зону. Вона містить чотири приблизно рівні за тривалістю етапи: початкової підготовки, попередньої базової підготовки, спеціалізованої базової підготовки, підготовки до вищих досягнень (В. М. Платонов, 1997). Такої позиції чітко дотримуються фахівці, які розробляли проблематику юнацького спорту та побудови багаторічної підготовки спортсмена (М. Я. Набатникова, 1982; В. А. За- порожанов, 1995; К. П. Сахновський, 1997; F. S. Vargas, 1998; I. Balyi, 2001; R. Michels, 2001; H. Wein, 2007; Б. Г. Чирва, 2008 та ін.). Щодо цього цікавим є досвід побудови довготривалих програм підготовки футболь- них талантів у країнах Західної Європи, де він має загальну структуру періодизації. Зо- крема, в Іспанії [8] та Німеччині [13] багаторічний процес підготовки спортивного резер- ву у футболі поділяється на два періоди, кожен з яких має пріоритетну спрямованість: • період розвитку та навчання (7–15  років) забезпечує розвиток індивідуальних здібностей юних футболістів за  допомогою використання великої кількості ігрових завдань, тренувальних і навчальних ігор; • період змагань (з 16 років до професійної команди) забезпечує розвиток ігрового потенціалу кожного футболіста за допомогою активної участі в іграх на результат. Характерним для більшості країн Західної Європи є ставлення до організації та про- ведення змагань серед дитячих команд. Ключові моменти: участь в офіційних змаганнях з 12 років, до цього діти виступають у всіляких турнірах і фестивалях; поступовий перехід на стандартне (велике) поле; від 14 років починають грати 11 х 11. Такий практичний підхід у футболі цілком відповідає ключовим положенням загаль- ної теорії періодизації багаторічної підготовки спортсменів [7]. Як вказує В. М. Платонов, процес багаторічної підготовки спортсменів на  сучасному етапі розвитку спорту може бути розподілений на дві тривалі стадії, для кожної з яких існують об’єктивні критерії оцінювання ефективності підготовки та організаційно-методичні форми побудови трену- вального процесу. Зупинимося детальніше на  першій стадії, що охоплює період від початку занять спортом до виходу спортсмена на рівень вищих досягнень. Критерієм оцінювання ефек- тивності підготовки спортсменів у цій стадії є дотримання закономірностей становлення вищої майстерності в системі багаторічної підготовки, вихід на рівень вищих досягнень у  нижній межі оптимальної для конкретного виду спорту вікової зони. Ніякі зовнішні чинники не  повинні порушувати раціонально побудований процес багаторічної підго- товки. Насамперед тут має бути повністю усунуто прагнення до  досягнень у  дитячо- юнацьких змаганнях шляхом ранньої спеціалізації та застосування обсягів роботи, засо- бів і організаційних форм підготовки, характерних для підготовки дорослих спортсменів високого класу. Таким чином, від початку занять футболом до виходу спортсмена на рівень вищих досягнень змагальна діяльність підпорядковується тренувальній (освітній) діяльності. Аналіз змісту «Програми з футболу» (2003) та рішень Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 993 «Про затвердження Положення про дитячо-юнацьку школу»; Мініс- терства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18.05.2009 № 1624 «Про організацію навчально-тренувальної роботи дитячо-юнацьких шкіл»; Міністерства України у справах Сучасна система періодизації багаторічної підготовки у футболі 41 сім’ї, молоді та спорту від 13.10.2010 № 3607 «Про стан та перспективи розвитку ДЮСШ в  Україні п.  2»; Міністерства України у  справах сім’ї, молоді та спорту від 08.12.2010 № 4405 «Про внесення змін до Навчальної програми з футболу для ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ», які є основними документами планування та організації навчально-тренуваль- ного процесу в ДЮСШ та СДЮШОР, виявив наявність суперечностей між декларованою метою підготовки кваліфікованого спортивного резерву та вимогами до її досягнення. По-перше, аналіз результатів роботи тренерів‑практиків свідчить про те, що наявне в системі багаторічної підготовки футболістів виокремлення організаційно різних струк- тур віково‑кваліфікаційної спрямованості є умовним. Практично тренери дитячих спор- тивних шкіл змушені орієнтуватися не на завдання, що стоять перед різними етапами під- готовки, а на директивні документи з вимогами щодо виконання розрядних нормативів, починаючи з 10‑річного віку. По-друге, і як наслідок, рішення ці були покладені в основу сформованої системи орієнтації дітей, підлітків та юнаків на змагання вікових груп, починаючи з 9 років. По-третє, відповідно до структури багаторічної підготовки футболістів, діти повин- ні навчатися на етапі початкової підготовки з 6 до 10 років, на етапі попередньої базової підготовки від 10 до 16 років, на етапі спеціалізованої базової підготовки з 16 до 19 років і на етапі підготовки до вищих досягнень від 19 років і старші. Рекомендований поділ на етапи підготовки вказує на скорочення тривалості першої стадії (базової підготовки) за рахунок збільшення другої. Так, розширено вікові зони пер- ших двох етапів, і, як наслідок, етап спеціалізованої базової підготовки став заключною стадією навчання, а етап підготовки до вищих досягнень фактично потрапив у зону про- фесійного футболу. На жаль, слід констатувати, що в наявних нормативних документах не враховано най- важливіші закономірності становлення спортивної майстерності, які повинні бути в основі раціональної побудови системи багаторічної підготовки і спрямовані на підвищення якості навчально-тренувального процесу, а не на досягнення спортивних результатів. Фактично такий шлях, це шлях суперечності між тренувальною та змагальною діяльністю. Навіть при позитивному впливі на масовість і популярність спорту в системі змагань вікових груп часто наявний дуже серйозний недолік. Прагнення до перемог, рекордів сти- мулює спортивних керівників, тренерів, дітей та їхніх батьків до ранньої вузької спеціа- лізації і форсованої підготовки дітей і підлітків до змагань у відповідних вікових групах. У результаті це призводить до того, що переважна більшість спортсменів, котрі домоглися високих результатів у вікових групах, втрачає перспективи для подальшого спортивного вдосконалення і залишає спорт, не витримуючи конкуренції з атлетами, які планомірно готувалися [6]. На сьогодні можна говорити про те, що цей недолік набув всіх рис, які характер- ні для стійкої закономірності, що виявляється у футболі, тренувальний процес у якому пов’язаний з надзвичайно високими навантаженнями на  опорно-руховий апарат і (або) серцево‑судинну систему. Прагнення багатьох тренерів та організаторів футболу будь-що досягти високих ре- зультатів у юних спортсменів заради вирішення приватних завдань (виконання класифі- каційних нормативів, успіхи в дитячих та юнацьких змаганнях тощо) призводить до того, що спортсмени, починаючи з 9 років, постійно, нерідко по кілька ігор на тиждень, висту- пають у змаганнях, тим самим повноцінно не відновлюються, а тим більше не виконують освітніх завдань [5]. Така орієнтація помилкова, оскільки спричиняє експлуатацію найбільш потужних засобів впливу на організм спортсмена. Задовго до досягнення оптимальної вікової зони для демонстрації найвищих результатів юні спортсмени починають копіювати методику тренування кваліфікованих спортсменів з характерним для неї арсеналом засобів і ме- тодів. Підсумком форсованої підготовки є бурхливе зростання досягнень у підлітковому Валерій НІКОЛАЄНКО42 та юнацькому віці; спортсмени за  короткий час виконують нормативи майстра спорту, досягають певних успіхів на представницьких змаганнях у межах країни, іноді успішно виступають на міжнародних юнацьких змаганнях. Водночас їхні результати через цілком природні причини, пов’язані з морфологічними і функціональними особливостями юного організму, далекі від міжнародних стандартів, і вони не в  змозі успішно конкурувати з дорослими спортсменами. Остання особливість характерна для «перехідного» періоду, коли 16–17‑річні юнаки потрапляють у професійні команди. Спеціальне тренування з використанням значних за  обсягом та інтенсивністю фі- зичних навантажень без урахування індивідуальних варіантів зростання і розвитку юних спортсменів часто призводять до передпатологічних, а нерідко і патологічних порушень (перевтома, перенапруження, перетренування). Тому під час оцінювання стану здоров’я, фізичного розвитку і функціональних можливостей, вибору засобів і методів підготов- ки, визначення обсягу та інтенсивності роботи необхідно враховувати біологічний вік. Увагу слід звертати і на потребу побудови процесу підготовки з урахуванням сенситив- них періодів у  розвитку кондиційних рухових якостей, опорно-рухового апарату, мож- ливостей найважливіших фізіологічних систем (К. Ч. Джанузаков, 1982; В. В. Ковальов, 1986; М. М. Шестаков, 1992; R. М. Malina, 1994; Е. Б. Савостьянова, Є. П. Тітова, 1999; W. Schöllhorn, 1999; A. B. Антіпов, 2002; П. В. Квашук, 2003; В. Пшибильский, 2007; Т. Ф. Абрамова, Т. М. Нікітіна, Н. І. Кочеткова, 2010). Таким чином, об’єктивні закономірності вікового розвитку дітей, адаптації різних функціональних систем до тренувальних і змагальних впливів, а також специфічні осо- бливості футболу обумовлюють вивчення вікових меж, тривалості та змісту етапів бага- торічного процесу підготовки юних футболістів. Етап початкової підготовки. Визначаючи найкращий вік для початку занять, слід орієнтуватися на вікові межі, оптимальні для досягнень у тому чи іншому виді спорту, і тривалість підготовки, що дає змогу повноцінно вирішити завдання перших чотирьох етапів багаторічного вдосконалення [7]. Таким орієнтиром можуть слугувати терміни виконання нормативу майстра спорту і майстра спорту міжнародного класу. У футболі тривалість виконання відповідних норма- тивів становить 12,2 і 14,4 року [3]. Ураховуючи, що зараз діти починають займатися футболом з 6–7 років, то до 19– 21 річного віку, вони виходять на рівень спорту вищих досягнень. За даними наукової та медичної літератури, такий вік узгоджується зі встановле- ною нижньою віковою межею зони, оптимальною для досягнення перших великих успі- хів, відповідно до якої доцільно розпочинати заняття спортом з 10–12 років (Н. А. Фомін, Ю. Н. Вавілов, 1991; М. Я. Набатникова, В. П. Філін, 1995; В. М. Платонов, 2013). Раніше, у сімдесяті роки XX ст., саме з 10 років проводився набір у спортивні школи. До цього діти набували значного досвіду в природних умовах гри «вулично-дворового» футболу, що давало змогу кожній дитині набути досить високого рівня техніко-тактичної майстерності, але найголовніше – стати креативною особистістю. На сьогодні на зміну «вулично-дворового футболу» прийшов «організований фут- бол». Зараз дітей стали відбирати, а частіше набирати з шестирічного віку. Основним став (і до сьогодні зберігається) підхід до змісту тренувального процесу, заснований на засто- суванні одноманітних вправ з акцентом на фізичну підготовку, а з урахуванням ранньої участі в регулярних змаганнях з 9 років – форсування тренувального процесу і зростання навантажень. Негативний вплив цього аспекту, на що ми звертали увагу раніше, у контек- сті підготовки юних футболістів визначається вибраними засобами для їх реалізації. Таким чином, педагоги, посадивши хлопчаків за  «футбольні» парти і замінивши гру вправою, тим самим фактично знищують у дітей усякий стимул до самостійних дій, свободи мислення, беззаперечного виконання завдання. Проте необхідно пам’ятати, що Сучасна система періодизації багаторічної підготовки у футболі 43 творчість дітей – це самовираження, самоствердження, а не програмування (П. А. Поно- маренко, 1994). Принципово важливо у віці з 6 до 9 років повернутися до дитячої «природи», ніве- лювати значущість спортивного результату, створити умови для повноцінного засвоєння програм підготовки. Такий підхід давно знайшов глибоке розуміння в багатьох футбольних країнах Єв- ропи та світу, де діти починають займатися футболом з раннього віку: в Аргентині, Ні- меччині, Франції, Англії, Бразилії, США – з 5–6 років; Італії, Японії – з 6–7 років; Іспа- нії, Греції, Болгарії – з 7–8 років (Y. Iida, K. Uemukai, M. Yamamoto, 2000; В. І. Гаврилов, 2001; G. Bisanz, N. Vieth, 2002; R. Capanna, 2007; M. Friedrich, 2007; П. Сандерсон, 2008; P. Ford, 2009; А. Скворцов, 2011; G. Melendez, 2012; R. Benítez, 2013). Таким чином, етап початкової підготовки дійсно буде спрямований на  зміцнення здоров’я, різнобічну фізичну підготовку, усунення недоліків у рівні фізичного розвитку, навчання техніки з широким застосуванням матеріалу різних видів спорту, рухливих ігор та ігрового методу, тим самим сприяючи створенню різнобічної бази загальних і спеціаль- них рухових навичок. Етап попередньої базової підготовки. У віковій періодизації цей етап підготовки відповідає препубертатному періодові розвитку підлітка (10–13 років). Це період високої чутливості для розвитку координаційних здібностей і вдоскона- лення технічної майстерності при тому, що фізіологічною основою техніки є координаці- йні здібності (В. І. Лях, 2000). Названу вікову категорію юних футболістів свідомо називають «золотим віком» для навчання, оскільки підлітки вражають своїм бажанням рухатися, грати і досягати успіху. Швидкі та спритні рухи їм вдаються порівняно легко. На основі базових знань, умінь і навичок, засвоєних у дитячому віці, повинна початися цілеспрямована «футбольна» під- готовка. У цьому віковому періоді діти повинні повністю опанувати «школу» техніки фут- болу і вміти застосувати основні технічні прийоми в грі. Повинні бути опановані всі ма- ленькі координаційні рухові «програми», що є «цеглинками фундаменту» майбутньої так- тико-технічної майстерності футболіста. Усе, чого гравець навчиться в цьому, найбільш сприятливому для навчання техніки гри періоді, залишається з ним на все життя. На цьо- му ж етапі необхідно розвивати швидкісні якості і здібності, проявляти швидкість і точ- ність одночасно. Техніка і тактика становлять основу змісту навчальної програми. Наприклад, нав- чання групових взаємодій доцільно застосовувати лише тоді, коли психологічні основи тактичної дії будуть уже в стадії формування, тобто не раніше ніж у – 10–11‑річному віці, хоча окремі рухові завдання в загальному контексті заняття можна застосовувати і з 8 років. Потрібно тільки враховувати, щоб на дитину не було великого тиску щодо прийняття рішень. Різкі зауваження, звичайно, підвищать концентрацію і стійкість ува- ги, змусять працювати мислення. Однак така постійна активізація уваги поставить пе- решкоду інтуїтивним рішенням і творчості (A. B. Пєтухов, 2006; В. В. Суворов, 2007). Від 12 років юні футболісти повинні почати виступати в регулярних змаганнях. Ре- зультат важливий, але без домінантної настанови на першому плані – задоволення від гри, якість індивідуальних і групових дій. Завдання другого етапу вирішують за допомогою комплексних завдань (П. П. Колу- панов, 2010). Футболіст повинен навчитися техніки володіння м’ячем у  різних взаємопов’язаних з грою діях. Комплексні завдання – одна зі сходинок у вдосконаленні від простого до складного. Етап спеціалізованої базової підготовки. Цей етап збігається з періодом значних змін в організмі дитини (пубертатний період), що неминуче супроводжуватиметься по- гіршенням відновних процесів, ламкою усталених навичок і вмінь, а також антагонізмом Валерій НІКОЛАЄНКО44 між швидкістю росту і розвитком серцево‑судинної системи (А. Г. Щедріна, В. Ф. Мар’їн, 2000; R. M. Malina, C. Bouchard, O. Bar-Or, 2004; J. Weineck, 2004). Варто зауважити, що в пубертатний період, навіть при сумлінному ставленні до тре- нувань і адекватних тренувальних навантаженнях, у підлітків спостерігається стабіліза- ція, відсутність зростання спортивних результатів. Унаслідок цього тренери нерідко «від- браковують» цей контингент, не  враховуючи того, що в  перспективі, як правило, після завершення пубертатного періоду, спортсмен «вистрілює» – відзначається різкий стрибок у його досягненнях (Т. В. Михайлова, 2009). Установлено, що приблизно 60–65 % хлопчиків віком 13–15  років демонструють нормальні рівні статевого розвитку, а 35–40 % становлять підлітки, що належать до аксе- лератів і ретардантів, що потрібно враховувати при плануванні багаторічного тренування для найбільш повної реалізації генетичної програми росту і розвитку юних спортсменів (П. В. Квашук, 2003). Навчання командних тактичних дій, як і поділ на  ігрові амплуа, має починатися з 13–14 років і не раніше. Тому що тільки до 14 років «дозріває» орієнтовна основа ігро- вого дії. І групові взаємодії дадуть результат, якщо створена добра база індивідуальної техніко-тактичної майстерності (М. С. Полішкіс, 1997; A. B. Пєтухов, 2006; В. В. Суворов, 2007; А. А. Кузьмін, 2011). До цього слід додати, що цей період для юнаків є значущим ще з кількох причин. По-перше, з 14 років вони повинні перейти на стандартне (велике) ігрове поле і виступати в кількісному складі 11 х 11. По-друге, у більшості перспективної молоді він збігається з термінами завершення навчання в загальноосвітній і спортивній школі. Завдання третього етапу – навчити гравця ефективно і якісно застосовувати технічні прийоми в екстремальних умовах, а  головне вирішувати тактичні завдання до прийому м’яча. Цієї форми організації навчання (виконання технічних прийомів в екстремальних умовах) потрібно дотримуватися на кожному занятті, дещо видозмінюючи тільки зміст. Етап підготовки до вищих досягнень. Цей етап припадає на період життя спортс- мена, коли переважно завершується формування всіх функціональних систем, що забез- печують високу працездатність та імунітет організму до  несприятливих чинників, що виявляється в  процесі напруженого тренування. Тривалість цього етапу зумовлюється не  тільки загальними закономірностями спортивного тренування, а  й індивідуальними особливостями розвитку дітей, оскільки формування організму людини продовжується до віку 23–25 років [1, 3]. Окрім того, для молоді настає складний «перехідний» період – заключний етап під- готовки і переходу в професійний футбол (Т. Т. Іманалієв, 1993). Наявна практика свідчить про відсутність системи поступового переходу з юнаць- кого футболу в  дорослий. Так, під час проведення навчально-тренувального заняття практично не  враховуються індивідуальні особливості спортсменів цього віку  – пси- хологічні відмінності, схильність до  розвитку того чи іншого механізму енергозабез- печення та здатності до  відновлення після різних навантажень (A. B. Пєтухов, 2006; В. М. Сєлуянов, 2012). Ті з юнаків, хто все ж потрапляє в професійний футбол, повинні виконувати великий обсяг тренувальної роботи та брати участь у великій кількості ігор упродовж 8–9‑місячно- го змагального періоду. Вимоги професійного футболу для більшості талановитої молоді стають надмірними, що призводить до  перенапруження, перевтоми, перетренованості і високого рівня травматизму, а надалі до передчасного припинення активної спортивної діяльності. Тому для перспективної молоді потрібно створити програму підготовки та умови для продовження спортивної кар’єри [4]. Показові щодо цього дії з підготовки перспективної молоді в країнах західної Єв- ропи. Так, в Англії, Німеччині, Нідерландах, Іспанії та Шотландії, якщо спортсмен після Сучасна система періодизації багаторічної підготовки у футболі 45 закінчення дитячої футбольної школи з певних причин не потрапив до професійної ко- манди, то він має можливість продовжувати тренуватися і брати участь у змаганнях серед команд до 23 років [9–12, 14]. Таким чином, пропонуємо таку періодизацію підготовки юних футболістів до досяг- нення вищої спортивної майстерності: • Етап початкової підготовки: 6–9 років. • Етап попередньої базової підготовки: 10–13 років. • Етап спеціалізованої базової підготовки: 14–16 років. • Етап підготовки до вищих досягнень: 17 років і старші. Варто відзначити, що чіткої межі між цими етапами не існує. Вирішуючи питання про перехід до  чергового етапу підготовки, слід враховувати біологічний вік і варі- ант розвитку спортсмена, рівень його фізичного та психофункціонального розвит- ку, рівень фізичної підготовленості, здатність до виконання великих тренувальних і змагальних навантажень. Орієнтація тільки на  хронологічний вік юних футболістів не виправдовує себе, оскільки темпи дозрівання дітей шкільного віку різні. Ступінь біо- логічного розвитку та інтенсивності росту організму спортсмена повинні враховуватися під час організації підгруп на спортивних заняттях, при дозуванні тренувального наван- таження. У кожному конкретному випадку педагогічні спостереження та медико-біологічні дослідження допоможуть правильно визначити термін переходу спортсмена до чергового етапу багаторічної підготовки. Величезне значення має і майстерність тренера, його знання і досвід, здатність найефективніше розв’язати завдання, що стоять перед спортсменом. У висновку слід зазначити, що тільки цілісна структура навчального процесу (від початківців до гравців національної збірної команди) забезпечує якісну підготовку футбо- лістів, здатних досягти найвищих спортивних результатів у міжнародному футболі. Висновки: 1. Багаторічна підготовка юних футболістів за своєю структурою та змістом кожно- го з етапів повинна будуватися на основі закономірностей і принципів становлення ви- щої спортивної майстерності, що дозволять повною мірою реалізувати природні задатки спортсменів і забезпечити досягнення ними найвищих спортивних результатів в  опти- мальній для їх демонстрації віковій межі. 2. Одностороння підготовка чемпіонів з перспективних футболістів неминуче пов’я- зана з порушенням закономірностей і принципів, що лежать в основі раціональної багато- річної підготовки. У юних спортсменів, які тренуються таким чином передчасно витрача- ється адаптаційний ресурс, часто трапляються явища перенапруження і перетренування, вони перестають прогресувати і поступаються одноліткам, які нерідко мають менші за- датки, але не зазнали форсованої підготовки. Перспективи подальших досліджень. Отримані результати досліджень будуть по- кладені в основу розробки навчальної програми та методичного керівництва для тренерів спортивних шкіл, клубів і академій з футболу. Список літератури 1. Бальсевич В. К. Очерки по  возрастной кинезиологии человека / В. К. Бальсевич. – Москва : Советский спорт, 2009. – 220 с. 2. Квашук П. В. К проблеме управления системой подготовки спортивного резерва / П. В. Квашук // Ученые записки университета имени П. Ф. Лесгафта. – 2011. – № 2 (72). – С. 109–112. 3. Никитушкин В. Г. Многолетняя подготовка юных спортсменов : монография / В. Г. Никитушкин. – Москва : Физическая культура, 2010. – 240 с. Валерій НІКОЛАЄНКО46 4. Ніколаєнко В. В. Практичні аспекти вдосконалення тренувальної діяльності та сис- теми проведення змагань на етапі підготовки до вищих досягнень у футболі / В. В. Нікола- єнко, Б. А. Балан // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2013. – № 2. – С. 23–27. 5. Ніколаєнко В. В. Шляхи вдосконалення організації змагань у  дитячо-юнацькому футболі / В. В. Ніколаєнко // Молодіжний науковий вісник (фізичне виховання і спорт). Східноєвроп. нац. ун-ту імені Лесі Українки, – Луцьк. – 2013. – Вип. 12. – С. 76–85. 6. Платонов В. Н. Форсирование многолетней подготовки спортсменов и Юношеские Олимпийские игры / В. Н. Платонов, И. Большакова // Наука в олимп. спорте. – 2013. – № 2. – С. 37–42. 7. Платонов В. Н. Периодизация спортивной тренировки. Общая теория и ее практи- ческое применение / В. Н. Платонов. – Киев : Олимп. лит., 2013. – 624 с. 8. Guia Metodologica Del Programa De Formacion Del Barcelona F. C. [Electronic re- sourse]. – Access mode : http:/www.futbolentrenamientostenerife.blogspot.com/2011/05/fc- barcelona-organizacion-de-la-base.html. 9. Kormelink H. Developing Soccer Players : The Dutch Way / H. Kormelink, T. Seeverens. – Versand : onLi Verlag, 1997. – 143 p. 10. McLeish H. Review of Scottish Football : Grassroots, Recreation and Youth Development / H. McLeish. – Glasgow : Scottish FA, 2010. – 67 р. 11. Melendez G. Estructura Futbol Español Nuevo Hecho [Resourse electrónico] Acceso : http://ru.scribd.com/2012/doc/109800668/2‑ESTRUCTURA-FUTBOL-ESPANOL-NUEVO- HECHO-POR-MI-Gines-Melendez 12. Talente Fordern Und Fördern : Konzepte und Strukturen  vom Kinder- bis zum Spitzenfußball / Deutscher Fussball-Bund. – Munster : Philippka-Sportverlag, 2009. – 78 s. 13. Talentfrei der programm: Leitfaden für die Ausbildung / Deutscher Fussball-Bund. – Munster : Philippka-Sportverlag, 2002. – 289 s. 14. The Future Game – Elite. The Football Association Technical Guide For Young Player Development / The Football Association. – London, 2010. – 275 р. СОВРЕМЕННАЯ СИСТЕМА ПЕРИОДИЗАЦИИ МНОГОЛЕТНЕЙ ПОДГОТОВКИ В ФУТБОЛЕ Валерий НИКОЛАЕНКО Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, г. Киев, Украина, e‑mail: braight@bigmir.net Аннотация. Полная и  всесторонняя реализация природных задатков и  формирова- ние максимально доступного для конкретного спортсмена уровня мастерства могут быть обеспечены лишь планомерной многолетней подготовкой, всем своим содержанием наце- ленной на достижение наивысших результатов в оптимальной для футбола возрастной зоне. Цель исследования – анализ современной системы периодизации многолетней подготовки юных футболистов. Сокращение периода базовой подготовки и форсирование тренировоч- ного процесса, предусматривающее раннюю специализацию, ориентацию на достижение высоких результатов в детских соревнованиях, связано с нарушением важнейших законо- мерностей и принципов, лежащих в основе рационального построения многолетней подго- товки. В этом отношении пересмотр возрастных границ этапов подготовки и их содержа- тельного компонента, реорганизация системы детских соревнований позволят футбольным талантам в полной мере реализовать свои природные задатки. Ключевые слова: многолетняя подготовка, периодизация, соревнования, возрастные группы, содержание подготовки, юные футболисты. Сучасна система періодизації багаторічної підготовки у футболі 47 THE MODERN SYSTEM OF LONG-TERM CONDITIONING PERIODIZATION IN FOOTBALL Valeriy NIKOLAENKO National University of Physical Education and Sport of Ukraine, Kyiv, Ukraine, e‑mail: braight@bigmir.net Abstract. Complete and comprehensive implementation of the natural instincts and the for- mation of the maximum available for a particular athlete’s skill level can be achieved only due to systematic long-term training which is aimed at achieving the best results in the optimum age for football. The purpose of the research is the analysis of the current system of periodization of long- term training of young football players. The shortening of the basic training period and boost the training process, that foresees providing of the early specialization, focusing on the achievement of high results in the junior’s competitions, due to the violation of the most important laws and prin- ciples that underlie rational development of long-term training. In this regard, the revision of the boundaries of the age stages of training and a substantial component of the reorganization of the junior’s competitions will enable promising footballers to fully realize their natural inclinations. Keywords: long-term training, periods, competition, age group, the content of training, ju- nior footballers. References 1. Bal’sevych V. K. Ocherki po vozrastnoy kynezyolohyy cheloveka [Essays on Human Kinesiology age], Moskva : Sovet·skyy sport, 2009, 220. (in Russian) 2. Kvashuk P. V. K probleme upravleniya sistemoy podhotovki sportivnoho rezerva [On the problem of the control system of training sports reserve] // Uchenye zapysky unyversyteta ymeny P. F. Les·hafta, 2011, № 2 (72), S. 109–112. (in Russian) 3. Nykytushkyn  V. H. Mnoholetnyaya podhotovka yunykh sportsmenov [Long-term training of young athletes] : monohrafyya, Moskva : Fyzycheskaya kul’tura, 2010, 240 s. (in Russian) 4. Nikolayenko V. V., Balan B. A. Praktychni aspekty  vdoskonalennya trenuval’noyi diyal’nosti ta systemy provedennya zmahan’ na etapi pidhotovky do vyshchykh dosyahnen’ u futboli [Practical aspects of training activity and improve the competition system in prepa- ration for higher achievements in football] // Teoriya i metodyka fizychnoho vykhovannya i sportu, 2013, № 2, S. 23–27. (in Ukrainian) 5. Nikolayenko V. V. Shlyakhy  vdoskonalennya orhanizatsiyi zmahan’ u dytyacho- yunats’komu futboli [Ways of improving the organization of competitions in children’s and youth football] // Molodizhnyy naukovyy visnyk (Fizychne vykhovannya i sport), Luts’k : Skhidnoyevrop. nats. un-t imeni Lesi Ukrayinky, 2013, Vyp. 12, S. 76–85. (in Ukrainian) 6. Platonov V., Bol’shakova Y.  Forsirovanie mnoholetney podhotovki sportsmenov  i Yunosheskie Olimpiyskie  Ihry [Forcing a many years of training athletes and the Youth Olympic Games] // Nauka v olymp. sporte, 2013, № 2, S. 37–42. (in Russian) 7. Platonov V. N. Periodizatsiya sportivnoy trenirovki. Obshchaya teoriya  i ee prakticheskoe primenenie [Periodization of athletic training. General theory and its practical application], Kiev : Olymp. lyt., 2013, 624 s. (in Russian) 8. Guia Metodologica Del Programa De Formacion Del Barcelona F. C. [Electronic res ourse]. – Access mode : http:/www.futbolentrenamientostenerife.blogspot.com/2011/05/fc- barcelona-organizacion-de-la-base.html. (in Spanish) 9. Kormelink H., Seeverens T. Developing Soccer Players : The Dutch Way, bfp Versand, onLi Verlag, 1997, 143 p. (in English) Валерій НІКОЛАЄНКО48 10. McLeish H. Review of Scottish Football : Grassroots, Recreation and Youth Development, Glasgow : Scottish FA, 2010, 67 р. (in English) 11. Melendez G. Estructura Futbol Español Nuevo Hecho [Electronic resourse], Access mode : http://ru.scribd.com/2012/doc/109800668/2‑ESTRUCTURA-FUTBOL-ESPANOL- NUEVO-HECHO-POR-MI-Gines-Melendez (in Spanish) 12. Talente Fordern Und Fördern: Konzepte und Strukturen  vom Kinder- bis zum Spitzenfußball / Deutscher Fussball-Bund, Munster : Philippka-Sportverlag, 2009, 78  р. (in German) 13. Talentfrei der programm: Leitfaden fьr die Ausbildung / Deutscher Fussball-Bund, Munster: Philippka-Sportverlag, 2002, 289 p. (in German) 14. The Future Game – Elite. The Football Association Technical Guide For Young Player Development / The Football Association, London, 2010, 275 р. (in English) Стаття надійшла до редколегії 15.09.2015 Прийнята до друку 13.10.2015 Підписана до друку 30.09.2015