Вплив фізичної терапії на відновлення м’язової діяльності та стану свідомості критично хворих в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії

Abstract

Актуальність. Відсутність рухової активності та постійне перебування у положенні лежачи критично хворих у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) може збільшувати імовірність розвитку супутніх ускладнень у вигляді контрактур суглобів, пролежнів та кардіореспіраторних розладів. Практичне використання фізичної терапії (ФТ) дозволяє покращити загальний процес лікування, пришвидшити відновлення, зменшити ускладнення та скоротити терміни перебування в умовах ВАІТ. Мета дослідження. Аналіз впливу фізичної терапії на відновлення свідомості та функціонального стану м’язів критично хворих в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 80 пацієнтів різного віку, які перебували у відділенні ВАІТ із політравмами, гострими порушеннями мозкового кровообігу, черепно-мозковими травмами, інфарктами міокарда та різними гострими післяопераційними станами. Критично хворих шляхом випадкової вибірки було розподілено на основну групу (ОГ) та контрольну групу (КГ) по 40 осіб у кожній. Дослідження проводилося із використанням доказових методів оцінки стану пацієнта, які потрібні для визначення статусу функціональної активності хворого: шкала збудження-седації Річмонда (Richmond Agitation-Sedation Scale (RASS)) та мануальне м’язове тестування сили м’язів (ММТ). Статистичну обробку даних здійснено за критерієм Вілкоксона. Результати дослідження. Результати оцінки фізичним терапевтом функціонального стану хворого впливають на аналіз лікарями стану хворого та дають можливість реалізувати міждисциплінарний підхід до лікування. Акцентування на ранньому включенні ФТ у процес лікування критично хворих з урахуванням необхідності збереження та підтримки мобільності, що передбачає виконання різних активних/пасивних вправ, ходьбу під час штучної вентиляції легень (ШВЛ), когнітивні вправи та відновлення критичного мислення, є ключовим для зниження ризику погіршення функціонального стану пацієнта та виникнення додаткових ускладнень. Фізична терапія включає вертикалізацію пацієнтів, мобілізацію у ліжку шляхом виконання як активних, так і пасивних вправ, ходьбу та дихальні вправи, когнітивне відновлення, головною метою чого є загальна мобілізація та рухова активність. Результати досліджень демонструють статистично значущі зміни показників за шкалою RASS у пацієнтів ОГ, що свідчить про покращання їх стану (p = 0,021), тоді як у КГ змін зафіксовано не було (p = 0,301). Отримані дані вказують на наявність позитивного впливу ФТ на стан свідомості та функціональний стан м’язів в ОГ, де показники сили м’язів під час різних рухів були значно кращі. 78 Фітотерапія. Часопис № 1, 2024 Фізична терапія. Ерготерапія. Дискусії Висновок. Статистичний аналіз показав, що застосування ФТ в умовах ВАІТ до критично хворих, які отримують лікування, мало значний вплив на поліпшення стану свідомості пацієнтів і функціонального стану м’язів в основній групі, про що свідчить покращення рівня свідомості та збільшення сили м’язів при виконанні флексії та екстензії ліктьових і колінних суглобів. Водночас у контрольній групі подібні покращання не були статистично значущими. Кількість пацієнтів, у яких спостерігались негативні зміни під час дослідження в основній групі, є суттєво меншою, ніж в контрольній групі. Пацієнти, що не мали суттєвих змін під час проведення дослідження в основній групі, присутні у майже вдвічі меншій кількості, ніж у контрольній групі. Отримані дані вказують на можливість інтеграції ФТ у стандартні протоколи лікування критично хворих в умовах ВАІТ задля досягнення кращих клінічних результатів.