Військові традиції українського козацтва

Abstract

Козацьке військо та гетьманська влада займають провідне місце в історії воєнного мистецтва Східної Європи XVII–XVIII століть. В умовах постійної зовнішньої загрози та складної політичної ситуації українські козаки сформували високорозвинену систему військової організації, тактики та стратегічного керівництва. Їхні дії відзначалися мобільністю, автономністю окремих загонів, умінням використовувати природний ландшафт та імпровізувати в умовах бою. Вивчення особливостей козацької тактики дозволяє не лише відтворити еволюцію української державності та збройної сили минулого, але й усвідомити її значення для сучасної оборонної думки. Військово-політичне значення гетьманів. Формування козацького війська було тісно пов’язане із діяльністю видатних політичних і військових лідерів. Зокрема, П. Конашевич-Сагайдачний та Б. Хмельницький реалізували модель військово-політичного управління, що ґрунтувалася на поєднанні військової демократії та централізованого керівництва під час кампаній. П. Сагайдачний здійснив реорганізацію війська, упорядкував дисципліну, домігся визнання козацького стану як елемента державного механізму Речі Посполитої. Б. Хмельницький же під час Національно-визвольної війни 1648–1657 рр. підніс військово-адміністративну систему до рівня державності.