Особливості управління діяльністю спортивних шкіл на сучасному етапі розвитку дитячо-юнацького спорту в Україні

Abstract

Аналіз нормативно-правових документів та спеціальних літературних джерел дозволив виявити, що спортивна школа являє собою різновид освітньої установи, основне призначення якої полягає у розвитку мотивації особистості до всебічного задоволення фізкультурно-оздоровчих і спортивних потреб, реалізації додаткових програм і послуг з фізичного виховання в інтересах особистості, суспільства, держави. Основною метою діяльності спортивної школи є забезпечення умов для організації активного змістовного дозвілля, самовдосконалення особистості, формування здорового способу життя, творчого розвитку та професійного самовизначення у виборі професії, розвитку фізичних, інтелектуальних і моральних якостей, досягнення спортивних успіхів згідно здібностей дітей. Спортивні школи, в залежності від поставлених перед ними завдань, матеріальних і кадрових можливостей, поділяються за трьома статусами: • дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ); • спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву (СДЮСШОР); • школа вищої спортивної майстерності (ШВСМ) (табл. 1.). Раціоналізація багаторічного тренування юних спортсменів вимагає організації оптимального управління учбово-тренувальним процесом у межах конкретної спортивної школи [1, 3, 10, 12]. Це, насамперед: адекватні організаційні структури управління основним процесом; організаційно-методичні аспекти забезпечення навчально-виховного процесу; організаційно-методичні умови освітнього процесу. Проведені теоретичні дослідження з питань управління спортивними школами дозволили зафіксувати гостру актуальність їх розробки для вітчизняного фізкультурного руху. Оскільки вітчизняні фахівці відзначають, що спортивні школи, які існують в Україні, є унікальною і ефективною формою організації підготовки спортивного резерву.