Вплив дистанційного навчання школярів 1–11 класів під час пандемії covid-19 на їх психоемоційний стан

Abstract

Введення дистанційної навчання (ДН) стало викликом для всіх учасників освітнього процесу та вплинуло на життєді-яльності та самопочутті дітей. Метою дослідження було вивчення впливу різних форм ДН на показники тривожності та депресії (Т&Д) у дітей шкільного віку. Було проведене он-лайн опитування 760 з використанням RCADS. Усі респонденти підписали інформовану згоду. Для статистичного аналізу використовували ANOVA (STATISTICA 8.0). Моделі були скориговані відповідно до віку та статі респондентів. Більше 20% батьків повідомили високий психологічний стрес під час ДН. Адаптація протікала легше і швидше у респонде-нтів, які змогли організувати віртуальне спілкування та отримали підтримку від викладачів. Патологічне підвищення рівня Т&Д виявлено у 14,4±1,3% респондентів. Дівчаток із клінічними проявами Т&Д було в 2,8 рази більше, ніж хлопців (р < 0,001). Формати ДН "Всеукраїнської онлайн-школи" та індивідуальне навчання не суттєво вплинули на рівень Т&Д (p > 0,5). Зниження показників Т&Д було виявлено під час онлайн уроків вчителя з класом (p < 0,001). Шанси підвищення рівня Т&Д у дітей шкільного віку зростають у 1,8 рази у разі використання неінтерактивних форм навчання (OR = 1,78; ДІ 1,17–2,69; р < 0,01). Отже, онлайн-уроки та підтримка вчителів допомагають зменшити негативний вплив на психоемоційний стан учнів й це необхідно враховувати під час планування та організації ДН у закладах загальної середньої освіти.