Вплив рухового режиму на показники фізичного стану юнаків 17-19 років

Abstract

Вивчення фізичного стану при різному обсязі рухової активності викликає інтерес науковців, оскільки його складові є ефективними індикаторами, що визначають потенційний рівень адаптації вегетативних функцій організму, які розвиваються під впливом рухової активності [3]. Незначна кількість наукових досліджень щодо виявлення специфіки взаємозв’язку обсягу рухової активності та показників фізичного стану юнаків і зумовило актуальність наукових досліджень у цьому напрямі. Методами дослідження є аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури, педагогічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні та математичної статистики. В експерименті взяли участь 362 юнака 17–19 років з різним рівнем рухової активності, зокрема 177 юнаків займалися 6 годин на тиждень (ЕГ1) і 185 юнаків займалися 2 години на тиждень спеціально організованою руховою активністю (ЕГ2). За результатами медичного огляду на початку навчального року вони віднесені до основної та підготовчої медичних груп. Основним критерієм для визначення вибірки реципієнтів було особисте бажання юнаків взяти участь у дослідженні. Проведені дослідження свідчать, що у юнаків ЕГ1 серцево-судинна система функціонує економніше, спостерігаються високі показники фізичної та розумової працездатності, уваги, пам’яті та координації рухів. Це підтверджується достовірно нижчими (р<0,05), чим у юнаків ЕГ2 середньостатистичними результатами індексу маси тіла, ЧСС у стані спокою, індексу Руф’є, швидкості переробленої інформації та достовірно вищими (р<0,05; р<0,001) середньостатистичними результатами обсягу короткострокової пам’яті, обсягу переробленої інформації, ускладненої проби Ромберга. Спостерігається також достовірна різниця (р<0,05) між групами юнаків в рухових тестах, а саме: «біг на 100 м», «згинання рук в упорі лежачи», «піднімання тулуба в сід за 1 хв», «стрибок у довжину з місця». Таким чином, результати проведених досліджень підтверджують дані спеціальної літератури [1; 2] в тому, що руховий режим являється необхідною умовою підтримки нормального функціонування всіх компонентів фізичного стану. Внаслідок низької рухової активності збільшується маса тіла та 142 погіршується функціонування багатьох систем організму юнака, особливо серцево-судинної і дихальної, що веде до зниження працездатності всього організму. Підтверджено, що обсяг рухової активності юнаків впливає на розвиток основних рухових якостей. Доповнено данні про негативну динаміку показників центральної нервової системи при низькій рухові активності, зокрема знижується увага, послаблюється пам’ять, порушується координація рухів, збільшується час розумових операцій.