Характеристика фізичного стану й фізичної працездатності пацієнтів із синдромом хронічної втоми

Abstract

Синдром хронічної втоми (СХВ) – багатофакторне захворювання із переважним порушенням функції центральної нервової (ЦНС), імунної та ендокринної систем у відповідь на фактори, що ушкоджують (інфекційні, стресові, фізичні тощо), що не може не позначатися на фізичному стані та фізичній працездатності осіб із СХУ. Тож метою дослідження було визначити рівень фізичного стану й фізичної працездатності в осіб із синдромом хронічної втоми. Для досягнення мети нами використано опитування, збір анамнезу, визначення рівня фізичного стану, рівня фізичної працездатності. Оцінку рівня фізичного стану пацієнта проводили за даними, запропонованими Л. Я. Іващенко (зі співав.); визначення рівня фізичної працездатності в пацієнтів із синдромом хронічної втоми здійснювали за допомогою тесту PWC170. Усього обстежено 63 пацієнти із синдромом хронічної втоми. Серед респондентів переважали жінки (n = 39, середній вік – 46,27 ± 8,88 р.); чоловіки склали групу з 24-х осіб (середній вік – 49,76 ± 8,61 р.). Результати обстеження пацієнтів із СХВ засвідчили певні відмінності досліджуваних параметрів між жінками й чоловіками. Так, у віці 27–46 років у 72,7 % жінок визначено середній рівень фізичного стану. Лише в одній респондентки спостерігали (9,1 %) високий рівень фізичного стану; у 18,2 % фізичний стан відповідав рівню «нижчому від середнього». У 47–59 років у 20 % установлено середній рівень фізичного стану; як у 66,7 % жінок рівень фізичного був нижчим за середній і низьким. У чоловіків із СХВ зберігалася загальна тенденція до зниження індексу фізичного стану у міру збільшення віку, проте коливання індексу фізичного стану в респондентів різних вікових груп статистично достовірно відрізнялися. Показники фізичної працездатності в чоловіків істотно відрізнялися від даних фізичної працездатністі в жінок. У 70,4 % чоловіків фізична працездатність перебувала на рівні середньої величини; у 5,88 % – вищої за середню й у 23,5 % показники були нижчими від середньої величини. Результати фізичної працездатності в жінок у вікових групах 30–39, 40–49, 50–59 років свідчать про те, що з віком дані фізичної працездатності в жінок із СХВ поступово зменшуються – найвищі показники працездатності мають жінки у віковій категорії 30–39 років; найбільш низькі – у віці 50–59 років.