Ерготерапія дітей шкільного віку із спинномозковою грижею (Spina Bifida)

Abstract

1. SB є вродженим порушенням, що впливає на фізичний та когнітивний розвиток дітей. Ерготерапія є ключовим напрямом реабілітації, сприяючи адаптації до шкільного середовища. Розглянуто сучасні методи ерготерапії для дітей із SB. SB – це вроджене порушення розвитку хребта, що спричиняє порушення моторних функцій, труднощі у навчанні та соціальній адаптації дітей. Важливим напрямом реабілітації є ерготерапія, яка допомагає компенсувати ці порушення та покращити якість життя дітей. Сучасні дослідження пропонують різні методики реабілітації, що дозволяє визначити ефективні стратегії для покращення адаптації дітей із SB. Діти з SB часто стикаються з труднощами у виконанні повсякденних завдань, таких як писання, використання предметів та самостійне пересування. Для покращення цих навичок використовуються вправи на зміцнення м’язів, розвиток балансу та координації. Соціальна адаптація є ключовим напрямом реабілітації. Адаптація освітніх матеріалів та методик під конкретні потреби дитини сприяє успішній інтеграції у навчальне середовище. Ерготерапія є важливим компонентом реабілітації дітей з SB, сприяючи їхньому фізичному та соціальному розвитку. Найбільш ефективними є індивідуалізовані методики, що поєднують фізичні вправи та когнітивний розвиток. Інклюзивне навчання та групові активності відіграють ключову роль у покращенні соціальної адаптації таких дітей. 2. У межах дослідження було використано сучасні підходи, зокрема аналіз науково-методичної літератури, що охоплює вітчизняні та зарубіжні джерела з питань розвитку дітей із SB та ерготерапії. Також було проведено вивчення медичних карт дітей, які проходили реабілітаційну програму в центрі та мали встановлений діагноз SB. Для оцінки функціонального стану застосовувалися такі методики: модель PEO (People-Environment-Occupation), шкала PEDI (Pediatric Evaluation of Disability Inventory) для визначення рівня інвалідності, шкала COPM (Canadian Occupational Performance Measure) для оцінки рутинних функцій, а також опитувальник, спрямований на аналіз якості життя дітей. 3. Після повторної оцінки за COPM у всіх трьох дітей спостерігалося покращення виконання та задоволеності у визначених сферах, що супроводжувалося зниженням важливості проблем. Найбільший прогрес відзначено в розвитку навичок самообслуговування, адаптації середовища та соціальній взаємодії. Зокрема, діти стали краще використовувати адаптивні засоби, що сприяло підвищенню їхньої автономності. Найвагоміші зміни відбулися в соціальній взаємодії, оскільки адаптація середовища дозволила дітям брати активнішу участь у шкільному житті. Загалом, результати підтверджують ефективність ерготерапевтичного втручання у покращенні якості життя дітей. Після заключного оцінювання за шкалою PEDI у всіх трьох дітей відзначено покращення у доменах самообслуговування, мобільності та соціальної функціональності, що свідчить про ефективність адаптації середовища та використання адаптивних засобів. Самообслуговування: Найбільший прогрес у Дитини 2 (+10 балів), тоді як Дитина 1 та Дитина 3 також суттєво покращили результати, наблизившись до максимального рівня. Мобільність: Найбільше покращення у Дитини 3 (+10 балів), проте жодна дитина не досягла максимально можливого рівня, що свідчить про подальший потенціал розвитку. Соціальна функціональність: Усі діти показали приріст на 5 балів, що вказує на позитивну динаміку у сфері соціальної взаємодії. Таким чином, втручання сприяло загальному покращенню функціональних навичок дітей, проте залишається простір для подальшого розвитку. Результати оцінювання показали суттєве покращення в здатності дітей до пересування після проведеного втручання. Мобільність: Дитина 1: Загальний бал зріс з 42 до 50, що вказує на покращення в більшості аспектів мобільності, особливо в способах пересування в приміщенні (+2 бали). Деякі показники, як-от піднімання по сходах, залишилися без змін. Дитина 2: Бал підвищився з 18 до 27, що демонструє прогрес у переміщенні в межах дому та ванній кімнаті. Найбільший приріст спостерігався в пересуванні до туалету (+2 бали). Однак окремі показники, такі як пересування в машині та на вулиці, не змінилися. Дитина 3: Бал зріс з 35 до 45, що свідчить про значні покращення в пересуванні по різних поверхнях і в межах дому. Найбільший прогрес відзначено в способах пересування в приміщенні (+2 бали) та переміщенні в межах дому (+2 бали). Таким чином, втручання сприяло загальному покращенню мобільності дітей, хоча деякі аспекти все ще потребують подальшого розвитку.