Менеджмент зелених ініціатив у спорті як складник сталого оздоровлення населення: теоретико-методологічний аналіз моделей співпраці

Abstract

В умовах зростаючої актуальності екологічної стійкості пошук ефективних механізмів управління проєктами зелених ініціатив у сфері спорту набуває особливого значення. Дане дослідження присвячене аналізу концептуальних моделей партнерства з метою визначення їхнього потенціалу для системної реалізації таких ініціатив. Мета – на основі аналізу теоретичних підходів роз робити та обґрунтувати концептуальні моделі співпраці між муніципалітетами, закладами вищої освіти, громадськими організаціями та спортивними клубами для реалізації екооздоровчих проєктів. Методи: аналіз науково-методичної літератури, структурно-функціональний аналіз, метод ідеальних типів (за М. Вебером), метод моделювання, порівняльний (компаративний) аналіз. Результати. У роботі ідентифіковано та проаналізовано три моделі співпраці: ієрархічну «Муніципальний координатор», мережеву «Консорціум» та інноваційну «Проєктна лабораторія». Установлено, що кожна модель має унікальну логіку функціонування та є доцільною для проєктів різних масштабу та складності – від інфраструктурних до дослідницьких. Аналіз показав, що «чисті» моделі мають суттєві обмеження за довгострокового планування. Найбільш перспективною стратегією визнано суміжний підхід, що поєднує елементи всіх трьох моделей на різних етапах життєвого циклу проєкту. Висновки. Ключовим висновком є відсутність єдиної універсальної моделі управління, здатної ефективно вирішувати весь спектр завдань зелених ініціатив. Застосування будь-якої моделі в ізольованому вигляді є контрпродуктивним і обмежує потенціал проєктів. Успіх системи управління залежить від здатності гнучко комбінувати централізований контроль, мережеву співпрацю та інноваційний пошук. Отже, майбутнє ефективного екологічного менеджменту в спорті полягає у впровадженні адаптивних гібридних стратегій.