Ерготерапія дітей з дискінетичною формою церебрального паралічу в формуванні навиків активностей повсякденного життя

Abstract

1. Дискінетична форма дитячого церебрального паралічу характеризується порушеннями в роботі базальних гангліїв та таламуса, що призводить до дисбалансу нейрональних потоків і мимовільних рухів, а також порушень м'язового тонусу та координації. Це ускладнює розвиток основних навичок у дітей, тому важливо враховувати ці механізми при розробці терапевтичних підходів. Раннє втручання в перші три роки життя є ключовим для покращення функціональних результатів. Реабілітація дітей з цією формою ЦП вимагає комплексного підходу, включаючи нейропластичні стратегії та технології, що підтримують функціональну активність. Інтенсивна функціональна терапія через ігрові ситуації і нейромодуляційні методи, такі як неінвазивна стимуляція мозку, коригують рухові мережі та зменшують дистонію. Віртуальна реальність та біофідбек-системи сприяють сенсомоторній інтеграції та покращенню точності рухів. Медикаментозне втручання, зокрема ботулотоксин, має обмежену ефективність, коли не застосовуються додаткові терапевтичні стратегії. Селективний моторний контроль потребує індивідуалізованого підходу, а сімейно-центричний підхід допомагає інтегрувати терапію в повсякденне життя дитини. Ерготерапія є важливим компонентом міждисциплінарної реабілітації, орієнтуючись на забезпечення самостійності дитини в повсякденних діях. Важливі елементи ерготерапії включають нейро-розвивальні підходи, сенсорноінтегративну терапію та адаптацію середовища для підтримки пози та рухів. Технологічні інновації, такі як віртуальна реальність, дозволяють створювати інтенсивне тренування в ігровій формі. 2. У межах дослідження було використано сучасні підходи, зокрема аналіз науково-методичної літератури, що охоплює як вітчизняні, так і зарубіжні джерела з питань розвитку дітей з ЦП та ерготерапії. Також було проведено вивчення медичних карт дітей, які проходили реабілітаційну програму в центрі та мали встановлений діагноз ЦП. Для оцінки функціонального стану застосовувалися такі методики: модель PEO (People-Environment-Occupation), шкала PEDI (Pediatric Evaluation of Disability Inventory) для визначення рівня інвалідності, короткий сенсорний профіль для оцінки показників сенсорної інтеграції дітей з ЦП, для оцінки ефективності запропонованого алгоритму були використані методи математичної обробки даних Statistica 7.0. та IBM SPSS Statistics 21. 3. Після аналізу результатів при першому оцінюванні та заключному і між групами було виявлено значущу різницю між КГ і ОГ, в групі ОГ де надавалися послуги з ерготерапії була краща ефективність. Результати показників заключного оцінювання за трьома доменами інструменту PEDI (самообслуговування, мобільність, соціальна функціональність) свідчать про позитивні зміни функціонального стану дітей у обох досліджуваних групах після проведення відповідного втручання. У КГ, де реалізовувалася програма реабілітації без занять з ерготерапії та додаткових технологій, зафіксовано статистично значуще зростання середніх балів P<0,05 відносно первинних результатів: зокрема у домені «мобільність» та «соціальна функціональність». Ці зміни свідчать про загальну ефективність реабілітаційних підходів у роботі з дітьми, які мають дискінетичну форму ЦП. Ключові показники короткого сенсорного профілю груп при першому оцінюванні показали в обох групах відбулося підвищення балів у більшості сенсорних категорій, однак прогрес в ОГ був суттєвішим і статистично значущим (P<0,05), що свідчить про ефективність застосованої інтервенції. Після проведення заключної оцінки за всіма тестами та проведенні аналізу порівнянь між групами КГ та ОГ можна побачити статистично значущу відмінність у багатьох пунктах, що говорить про ефективність ерготерапії разом з усіма компонентами реабілітаційної програми для дітей з дискінетичною формою ЦП.