Відновлення ходьби за допомогою фізичної терапії при гострому порушенні мозкового кровообігу з push-синдромом

Abstract

На основі аналізу інформаційних джерел стосовно відновлення ходьби, з використанням засобів фізіотерапевтичної реабілітації у пацієнтів із push-синдромом було встановлено наступне: - push-синдромом - ще маловідомий і недостатньо досліджений розлад; - наявні знання в цій сфері базуються переважно на спостережних дослідженнях і звітах про випадки, які надають низький рівень доказів (клас III) для клінічної практики; - із-за відсутності результатів добре спланованих клінічних досліджень, фізіотерапія при рush-синдромі базується, переважно, на практичному досвіді; - складність діагностики рush-синдрому як у фазі до переведення пацієнта в сидяче положення, так і пізніше, що пов’язано із його специфікою, зокрема, можливістю його проявлятись на різних етапах реабілітації, то зникаючи, то з’являчись, зокрема дискретно, під час динамічних навантажень, таких як ходьба, негативно впливає на ефективність реабілітації; - вчасність оцінювання загального стану пацієнтів після інсульту набирає ще більшої ваги для таких осіб із рush-синдромом. Оцінювання щодо реабілітації має бути здійснене настільки швидко, наскільки дозволяє загальний стан пацієнта. Проведення вчасної і вичерпної оцінки стану пацієнта впродовж реалізації програми реабілітації дає підґрунтя для її ефективного проведення; - у пацієнтів з рush-синдром спостерігаються більш виражені порушення свідомості та здатності ходити, парези верхніх та нижніх кінцівок та нижчі вихідні функції у повсякденній життєдіяльності, ніж у постінсультних пацієнтів, наприклад з геміпарезом без контраверсивного тиску. У них існує більша вірогідність втрати рівноваги та падінь з відповідними наслідками; - методика фізичної терапії з супротивним нахилом при рushсиндромі є одним із ефективних методів лікування.