Аннотации:
У статті розглядається позаакадемічна освіта як напрям розвитку соціокультурного досвіду, який відбувається поза педагогічно організованим процесом. Свобода пізнавальної діяльності людини, розширення кола її захоплень, збагачення духовного світу забезпечується через мережу закладів позаакадемічної освіти. Позаакадемічні навчальні заклади передають знання та вміння, необхідні в галузі праці, які не належать безпосередньо до наукового змісту професійної діяльності.
Термін “позаакадемічна освіта” ще не набув широкого поширення, він використовується переважно практиками в галузі розв’язання загальних проблем освіти на основі освітніх потреб людини. Однак реальність, яку вона відображає, добре відома всім – це навчання в процесі повсякденного життя. За сутністю та змістом це той самий процес набуття знань і вмінь,поглиблення світогляду та збагачення особистісного потенціалу, який є в академічній освіті.
Різниця полягає в тому, що позаакадемічна освіта здійснюється поза стінами закладів, що входять до системи освіти. Позаакадемічна освіта відбувається в соціальних установах, які виконують інші функції в соціальному поділі праці: у родині, у галузі праці, у різних формальних і неформальних групах і об’єднаннях. Чітка мета навчання тут не потрібна. Позаакадемічна освіта, на відміну від академічної, є спонтанною, здійснюється без обмежень за часом, не є сертифікованою.
Позаакадемічна освіта може мати певне документальне підтвердження, хоча й недержавного зразка.
Учитель в академічній освіті – це обов’язково працівник навчального закладу, а в позаакадемічній освіті – це працівник, тренер і викладач. Навчання у позаакадемічній освіті може здійснюватися на освітньому порталі через соціальні служби, дистанційні курси різних організацій, масові відкриті курси.
The non-academic education as the development of socio-cultural experience that takes place outside the pedagogically organized process is considered in the article. The freedom of human cognitive activity, the expansion of the range of his hobbies, the enrichment of the spiritual world is ensured through a network of institutions of non-academic education. Non-academic education institutions transfer knowledge and skills necessary in the field of work, which do not belong directly to the scientific content of professional activity. The term ”non-academic education” is not yet widespread, it is used mainly by practitioners in the field of solving general problems of education, based on human educational needs.
