результатів
Знайти
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
listelement.badge.dso-typeПублікація, Методологія ультрасонографічного дослідження антеролатеральної зв’язки колінного суглоба(ДУ «ІТО НАМН України», 2020) Коструб О. О.; Котюк В. В.; Осадча Л. Є.; Лучко Р. В.; Дідух П. В.; Вадзюк Н. С.Ушкодження антеролатеральної зв’язки (АЛЗ) супроводжують понад половину розривів передньої хрестоподібної зв’язки. Утім, невизначеність у анатомії АЛЗ викликає багато питань щодо її візуалізації на УЗД, а результатів ультрасонографічних досліджень АЛЗ у науковій літературі в еру МРТ та КТ виявилось зовсім небагато. Мета дослідження. Визначити оптимальну методику, способи та технічні прийоми для виявлення та поліпшення візуалізації АЛЗ за допомогою ультрасонографії. Матеріали і методи. Ультразвукове дослідження АЛЗ проводилось у 30 здорових осіб без патології колінного суглоба на обох колінних суглобах за допомогою лінійного високочастотного датчика (ACUSON NX2 Elite, 10 МГц) при різних кутах згинання та ротації. Результати та їх обговорення. Ультрасонографічно АЛЗ вдалось візуалізувати в усіх 30 пацієнтів як фібрилярну анізотропну структуру. Вираженість АЛЗ значною мірою відрізнялась між пацієнтами. Найлегше було знайти та добре візуалізувати її при розігнутому колінному суглобі, а оцінити цілісність та натяг при згинанні колінного суглоба під кутом 60° і при максимальній внутрішній ротації гомілки. Біля місця прикріплення АЛЗ до великогомілкової кістки ультрасонографічно у 100% пацієнтів виявлено добре помітний горбок, не описаний раніше, що значно полегшував її знаходження. У 26,67% пацієнтів без патології колінного суглоба та травм в анамнезі відзначалось порушення цілісності кортикального шару в місці прикріплення АЛЗ до великогомілкової кістки. Двошарову будову АЛЗ ультрасонографічно ідентифікувати не вдалось. Стегнова частина АЛЗ зазвичай вплітається в початкову частину малогомілкової колатеральної зв’язки і не відокремлюється від неї за даними ультрасонографії. У всіх 30 пацієнтів із відносно здоровими без травматичної патології колінними суглобами АЛЗ у контрлатеральних суглобах виглядали подібно, без статистично достовірних відхилень їх морфометричних параметрів. Висновки. Ультрасонографія дозволяє візуалізувати, в тому числі й у русі, великогомілкову та стегнову частини АЛЗ, утім, майже не показує окремо меніскальні пучки. Для кращої візуалізації АЛЗ та оцінки її цілісності рекомендуємо починати її дослідження при розігнутому колінному суглобі, після чого проводити функціональні проби шляхом поперемінної внутрішньої та зовнішньої ротації гомілки при різних кутах згинання колінного суглоба. Орієнтирами початку АЛЗ є початок малогомілкової колатеральної зв’язки від латерального виростка стегнової кістки, а орієнтиром місця прикріплення – виявлений нами на УЗД у всіх хворих горбок на передньолатеральній поверхні великогомілкової кістки позаду від горбка Gerdy, який є важливим орієнтиром, що дозволяє швидше, легше, впевненіше локалізувати великогомілкову порцію АЛЗ. На здоровому контрлатеральному суглобі АЛЗ може слугувати орієнтиром для порівняння при підозрі на її розрив.listelement.badge.dso-typeДокумент, Антеролатеральна зв`язка як важливий елемент ротаційної стабільності колінного суглоба. Потенціал ультрасонографічного дослідження(Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, 2020) Коструб О. О.; Котюк В. В.; Лучко Р. В.; Блонський Р. І.; Дідух П. В.; Вадзюк Н. С.Антеролатеральна зв’язка (АЛЗ) колінного суглоба згідно із сьогоднішніми уявленнями – важливий стабілізатор колінного суглоба щодо внутрішньої ротації гомілки, який вперше був описаний ще Segond, але сучасну назву отримав у 2007 році завдяки праці E.L. Vieira та ін. (2007). Ушкодження АЛЗ супроводжують більше половини розривів передньої хрестоподібної зв’язки та мають зв’язок з ушкодженням латерального меніска. Уявлення про анатомію, функцію, сучасні можливості візуалізації та оптимальні способи відновлення АЛЗ змінювалися з часом та продовжують змінюватися навіть сьогодні. Так, у літературі немає узгодженості стосовно анатомії АЛЗ, навіть саме її існування ставиться під сумнів поодинокими анатомічними дослідженнями, тому її візуалізація має багато питань та протиріч. Досі немає «золотого стандарту» для візуалізації АЛЗ, а відповідно і для діагностики її ушкоджень. За його місце «змагаються» магнітно-резонансна томографія та, враховуючи поверхневе екстраартикулярне розташування, ультрасонографія. Втім, якість візуалізації досі залишає бажати кращого.