Discover

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Recent Submissions

  • Thumbnail Image
    Item type:Publication,
    Фізична терапія при хронічній серцевій недостатності
    (НУФВСУ, 2025) Решетник Д. М.
    1. Для ХСН характерний прогресуючий природний перебіг. Відбувається перевантаження шлуночків, збільшення симпатико-адреналової активності та перерозподіл кровообігу. Спостерігається скелетна міопатія різного ступеня тяжкості, слабкість інспіраторних м’язів. До ключових проявів серцевої недостатності зі зниженою ФВ лівого шлуночка відносять зниження фізичної працездатності та задишку, котрі викликаються серцевою дисфункцією, механізмами периферичної дезадаптації, зниженою легеневою ємністю. Фізична терапія широко використовується при ХСН. Використання тренування інспіраторних м'язів може бути у формі додаткового втручання та ізольованого втручання. У наукових дослідженнях наявні різні варіанти підходів до визначення інтенсивності, тривалості та частоти тренувань інспіраторних м’язів, а також програми в цілому. Наявні дані, котрі підтверджують позитивний вплив тренувань інспіраторних м’язів на МІТ, криву зв’язку хвилинної вентиляції та утворення вуглекислого газу, показники задишки, якості життя, фізичної працездатності. 2. Розроблений протокол тренувань інспіраторних м’язів застосовувався серед пацієнтів ОГ. Тренування інспіраторних м’язів використовувалися ізольовано, застосування інших методів фізичної терапії протокол не передбачав. Відповідно до отриманих результатів статистичного аналізу групи пацієнтів не мали відмінностей за показниками віку, статі, маси тіла, довжини тіла, індексу маси тіла, функціональним класом NYHA, поширеністю цукрового діабету, та ФВ лівого шлуночка серця. Початкові результати спірографії та оцінки якості життя також не відрізнялися у групах. 3. Порівняння заключних показників груп встановив відмінності між групами за показниками ЖЄЛ, ПОШ, ПОШвд, домену фізичне функціонування, домену роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності, показника Фізичний статус, а також загального показника MLHFQ на користь ОГ. Встановлені відмінності засвідчили користь від тренувань інспіраторних м’язів. Крім того, серед пацієнтів ОГ відзначено статистично значиме поліпшення значень більшої кількості досліджуваних показників, зокрема домену фізичне функціонування, загальне здоров'я, життєздатність, роль емоційних проблем в обмеженні життєдіяльності, Фізичний статус, загального показника MLHFQ, усіх розглянутих показників спірографії крім МОШ75 та ДО. У КГ такі зміни відзначалися лише у домені роль емоційних проблем в обмеженні життєдіяльності, Психічний статус, усіх розглянутих показників спірографії крім ІТ, ПОШ, СОШ25-75, МОШ25, МОШ75, ФЖЄЛ, ДО та ХВЛ.
  • Thumbnail Image
    Item type:Publication,
    Фізична терапія при коксартрозі у жінок після 40 років
    (НУФВСУ, 2025) Рябоволик Р. В.
    1. Аналіз сучасних літературних джерел підтверджує, що коксартроз залишається однією з найактуальніших медико-соціальних проблем. Захворювання охоплює до 5% ортопедичної патології та є значною причиною первинної інвалідності серед пацієнтів із патологіями кістково-м’язової системи, що становить 10,7% у загальній структурі. Рівень інвалідизації при коксартрозі залишається стабільно високим і не демонструє тенденції до зниження. 2. Незважаючи на зростання кількості пацієнтів із коксартрозом, у фізичній терапії недостатньо використовуються критерії реабілітаційного потенціалу. Це обмежує можливість своєчасного та ефективного проведення реабілітаційних заходів, що могло б сприяти зниженню рівня інвалідизації. Спрямованість фізичної терапії частіше базується на подоланні основних проявів захворювання: функціональних порушень кульшового суглоба та больового синдрому. При цьому майже не враховуються механізми прогресування коксартрозу, тобто нехтується патогенетична спрямованість підходів до фізичної терапії, зокрема, відсутнє врахування зв’язку функціональної недостатності ураженого суглоба з метаболічною активністю хрящової тканини та комплексом запальних реакцій. 3. Сукупність отриманих даних літератури і попередніх досліджень стали основою для розробки комплексної програми ФТ- втручань для пацієнток з коксартрозом в залежності від причинних факторів, характеру анатомічних змін та функціональних порушень у кульшовому суглобі і нижньої кінцівки в цілому, стадії захворювання, що дозволило обґрунтовано визначити оптимальний комплекс заходів індивідуальних програм ФТ-втручань. 4. Розроблений підхід продемонстрував переваги над стандартними програмами лікування. Пацієнтки, які проходили програму ФТ за авторською методикою, мали кращі показники відновлення функції кульшового суглоба та загального фізичного стану. Це доводить необхідність впровадження сучасних методик фізичної терапії, орієнтованих на функціональне відновлення. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на вдосконалення методичних підходів до фізичної терапії при коксартрозі. Перспективним є поглиблене теоретичне та практичне обґрунтування нових реабілітаційних методик. Важливо розробити персоналізовані протоколи лікування на основі патогенетично обґрунтованих підходів, що дозволить підвищити ефективність реабілітації та запобігти прогресуванню захворювання. 5. Запропонований підхід може стати основою для розробки індивідуалізованих програм фізичної терапії, які забезпечать кращі результати у відновленні функцій кульшового суглоба та покращенні якості життя пацієнтів із коксартрозом.